Рак печінки

Рак печінки – злоякісна пухлина. Може бути первинною та розвиватися з клітин самого органу або вторинною, яка обумовлена метастазами (поширенням) первинної пухлини з іншого органу. На долю метастазного раку печінки припадає більший відсоток випадків.

Чоловіки втричі більше схильні до розвитку онкопатології. П’ятирічне виживання при первинному раку печінки досягає 20%. Тому щоб вчасно виявити онкологію на ранній стадії, слід вчасно проходити обстеження. В Medical Plaza можна пройти діагностику у спеціалістів вищої категорії, детальніше за посиланням: https://medicalplaza.ua/uk/rak-pecinki.

Причини раку печінки

Рак печінки може розвиватися через мутації ДНК. Клітинна ДНК – це матеріал, що містить «інструкцію» до кожного хімічного процесу, що відбувається в організмі. Мутації змінюють послідовність алгоритму. Відбувається безконтрольне зростання клітин. Клітини втрачають звичну, нормальну структуру. Імунні механізми захисту стають неефективними, тому що ракові клітини виділяють речовину, яка робить новоутворення «невидимим».

Чинники, які збільшують ризик розвитку раку печінки:

• хронічний інфекційний гепатит B та С;
• цироз (прогресуюча незворотна зміна, нормальна тканина при цьому стані заміщується рубцевою, не здатною виконувати функції);
• спадкові захворювання (гемохроматоз, хвороба Вілсона);
• випадки раку печінки у сім’ї;
• надмірне вживання алкоголю;
• ожиріння, жирове переродження анатомічних структур печінки;
• цукровий діабет.

Симптоми та ознаки раку печінки

На початкових етапах захворювання може не виявлятися. Зі зростанням пухлини формуються перші симптоми та ознаки:

• підвищена стомлюваність, втома (інтоксикаційний синдром);
• біль у правому підребер’ї, правому плечі;
• втрата ваги;
• набрякання нижніх кінцівок;
• збільшення живота (асцит). Зростання новоутворення, здавлюючи магістральні великі вени, може призводити до затримки рідини.
• жовтяниця – пожовтіння шкірних покривів, зміна кольору сечі та випорожнень;
• зниження апетиту;
• лихоманка.

Прогресуючі стадії раку печінки можуть супроводжуватися такими симптомами, як нудота, блювання, біль у лівому підребер’ї через збільшення розмірів селезінки, розширення підшкірних судин передньої черевної стінки з формуванням характерних звивистих судинних малюнків.

Класифікація та стадії

Рак класифікують на первинний та вторинний. Первинний процес обумовлений зростанням злоякісної тканини із клітин печінки. Вторинний представлений метастазами інших органів (кишечник, легені, молочна залоза).

1. Гепатоцелюлярна карцинома – найпоширеніший тип первинного новоутворення. Розвивається в печінкових клітинах – у гепатоцитах.
2. Холангіокарцинома – інакше новоутворення жовчних проток. Бере початок із клітин, що вистилають жовчовивідні протоки.
3. Ангіосаркома – рідкісний тип раку, переважно до цієї патології схильні літні люди старше 70 років. Зростання пухлини починається із судин.

Стадія процесу дозволяє судити, наскільки поширився пухлинний процес. Існують дві основні системи стадування: стадія I-IV та система TNM.

• 0 – пухлина локалізована та не поширюється;
• 1 – пухлина досягає невеликих розмірів, яка не поширюється;
• 2 – прогресуюче зростання без поширення;
• 3 – зростання з поширенням в навколишні тканини та/або лімфатичні вузли;
• 4 – виявлення метастазів в інших органах.

Система TNM використовує літери та цифри для опису:

• T (tumor – пухлина) – дає уявлення про розміри;
• N (nodulus – лімфатичний вузол) – ураження лімфатичних вузлів;
• M (metastasis) – поширення метастазів.

Діагностика раку печінки

Скринінг для раннього виявлення патології не проводиться у повсякденній практиці, але може розглядатися як варіант серед пацієнтів із групи ризику. До неї входять пацієнти, які страждають на гемохроматоз, хронічний гепатит і алкоголізм.

Діагностика раку печінки включає проведення лабораторних та інструментальних досліджень:

1. Аналіз крові для визначення показників функціональної активності печінки та онкомаркерів. Зростаюча ракова пухлина виділяє специфічну речовину – альфа-фетопротеїн, визначення якого дозволяє запідозрити дане захворювання (у 70% випадків зростає рівень альфа-фетопротеїну). Підвищення рівня заліза може свідчити про захворювання, проте це не є специфічним.
2. Візуалізуючі методи. Ультразвукове дослідження дозволяє визначити пухлину розміром 1 см і більше. Високороздільні КТ-скани та магнітно-резонансна томографія з контрастуванням використовуються для уточнення поширення та стадування пухлинного процесу.
3. Біопсія з подальшим гістологічним дослідженням, хоча в деяких випадках біопсія не потрібна, діагноз ставиться на основі базових діагностичних методів.

Лікування раку печінки

Метод лікування залежить від стадії, віку, характеру супутніх захворювань.

Оперативне лікування:

• Хірургічне вилучення. Пухлина видаляється у межах здорових тканин із збереженням щонайменше 35% обсягу здорового органу.
• Трансплантація донорської печінки.

Прицільні методи лікування раку печінки:

• Радіочастотна абляція. В основі методу лежить нагрівання та подальше руйнування пухлини під контролем ультразвукового датчика.
• Кріоабляція. Пухлина руйнується під впливом екстремально низької температури.
• Хіміоемболізація – через судинне введення хіміопрепаратів в уражену область.
• Променева терапія.

В основі методу лежить використання потужної енергії таких джерел, як рентгенівське випромінювання. Дистанційна радіотерапія цілеспрямовано впливає на пухлину, не пошкоджуючи навколишні тканини. Променева терапія може використовуватися при раку печінки, якщо інші способи неможливі або виявилися неефективними.

Таргетна терапія.

Цільова медикаментозна терапія спрямована на блокування роботи молекул, які відповідають за прогрес захворювання. Багато таргетних препаратів в даний час доступні для лікування раку.

Хіміотерапія.

Препарати вводяться внутрішньовенно або перорально, використовуються при пухлинах, які швидко ростуть, у комбінації з іншими методами або самостійно.

Небезпека захворювання

Зростаюча по собі пухлина становить небезпеку, виділяючи патологічні речовини, які порушують обмінні процеси, викликають синдром ракової інтоксикації.

Пухлина, що прогресує в розмірах, може порушувати роботу сусідніх органів (кишечник, шлунок, жовчний міхур, діафрагма). Підвищується ризик розвитку життєзагрозних станів: непрохідність кишечника, жовтяниця, кровотеча з судин стравоходу, що розірвалися.

Прогноз та профілактика

Профілактика раку полягає у дотриманні наступних рекомендацій:

• обмеження вживання алкоголю;
• підтримання оптимальної ваги згідно з індексом маси тіла;
• вакцинація від гепатиту B;
• заходи для запобігання зараженню гепатитом С (захищений статевий контакт, відмова від небезпечного внутрішньовенного введення лікарських препаратів та наркотиків, отримання послуг у ліцензованих тату-майстернях).

Прогноз залежить від багатьох факторів: типу та стадії захворювання, віку пацієнта та супутньої патології на момент постановки діагнозу. Прогноз найбільш сприятливий, коли діагноз ставиться на ранніх стадіях раку печінки, коли можливе радикальне хірургічне лікування.